Рекомендації батькам

Основні причини порушень мовленнєвого розвитку дітей

На сьогодні почастішали випадки, коли діти дошкільного та молодшого шкільного віку (до 30%), розмовляючи, пропускають звуки, спотворюють вимову.

Порушення вимови уповільнює темпи формування усного мовлення, має негативний вплив на формування навичок читання та письма.

Спеціалісти – логопеди допоможуть розібратися чим виступає порушення звуковимови: самостійним дефектом чи одним із симптомів більш складних розладів.

 Існують такі причини порушень звуковимови у дітей з нормальним інтелектом і слухом:

– порушення слухової диференціації звуків мовлення;

– порушення анатомічної будови мовного апарату  (неправильний прикус,  укорочення  під’язикової вуздечки,  несформованість  зубного ряду,  високе  чи  низьке піднебіння і т. д.);

– невірне мовлення оточуючих людей;

– вплив біологічних та соціальних факторів (паталогічні вагітність та пологи, обмежене спілкування з дитиною.

Порушення слухової диференціації звуків – це не порушення гостроти слуху, а недостатність слухової уваги та самоконтролю під час спілкування.

Неправильне мовлення дорослих призводить до наслідування їхнього мовлення дітьми, яке вони сприймають як зразок. Це одна із поширених причин формування неправильної вимови у дітей.

Дорослим слід пам’ятати про те, що регулярне спілкування з дитиною є необхідною умовою для розвитку мовлення, мислення, особистості та загального розвитку взагалі.

Для своєчасного подолання недоліків мовлення батькам потрібно звернутися до логопедів . Профілактика порушень полягає в систематичній, регулярній роботі в логопедичній групі дошкільного закладу, на логопункті в школі чи за індивідуальним замовленням. Завдяки своєчасній та планомірній роботі вдається повністю виправити недоліки та порушення мовлення.

Навчаємо  дітей  грамоті

 

 

На заняттях з навчання грамоти моєю метою є:
– дати поняття про звуки мовлення порівняно з не мовленнєвими звуками;
-навчити дослуховуватися до звучання слів;
-самостійно визначати послідовність звуків у слові;
-відчувати звук, як окремий елемент слова;
-дати поняття про голосні і приголосні, чим відрізняються вони один від одного за вимовою;
-навчити розрізняти тверді і мякі приголосні за звучанням та артикуляцією;
-прищеплювати навички помічати звуки умовними позначками – фішками.
Тому в цій нелегкій роботі повинні брати участь і батьки. Займайтеся вдома зі своєю дитиною, грайте в різноманітні  ігри, виконуйте тренувальні вправи з розвитку звукового аналізу слів і вашій дитині буде легше  навчатися у школі.
Пограйте з дитиною у словесні ігри:
•    «Виправ помилку» (батьки вимовляють слово, змінюючи наголос, а дитина має повторити вірно)
•    «Продовж слово» (від запропонованого складу продовжити слова МА… лина, МА…шини)
•    «Підбери звуки в слова» (М, А, К – МАК)
•    «Хто швидше, хто більше?» (назвати предмети, в назві яких є заданий звук, наприклад, звук «ш» – машина, штори, шорти, башня…)
•    «Виділи перший звук у слові» (сир – «с», акула – «а»)

Це повинен знати кожен:
Для розмови ми використовуємо слова, які складаються зі звуків.
Звуки  бувають голосні та приголосні.
Слова поділені на склади.
У слові стільки складів, скільки у ньому голосних звуків.
Щоб визначити, скільки складів у слові, треба лікоть поставити на стіл, а долоню стиснути в кулачок, підвести до підборіддя – скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова – стільки й складів.
Можна з дитиною пограти в ігри:
«Купи іграшку» (запропонувати «купити» ті іграшки, в назві яких два склади, три склади КУ-БИК, МА-ЛИ-НА), «Склад-крок» (прокрокувати стільки разів, скільки складів в імені дитини Ю-РА, І-РИ-НА, СА-ША).

Звуки бувають:

-голосні (звук не зустрічає перепони, його можна проспівати, позначаємо кружечком О) -приголосні (звук зустрічає перепону) тверді (позначаються однією рискою —), наприклад, слово СИР (— О — )

-м’які (позначаємо однією рискою —), наприклад, слово СІК (= О —) Приголосні м’які, якщо після них ідуть Я, Ю, Є, І, Ь. Приголосні тверді, коли вони стоять у кінці слова або після них ідуть А, О, У, И, Е, апостроф чи інші приголосні. Винятки Й – завжди мякий звук, наприклад, слово ЧАЙ (— О =) Ч,Ш – завжди тверді звуки.

Ї –  позначає два звуки Й+І, наприклад, слово ЇЖАК (= О — О —)

Щ – позначає два звуки Ш+Ч, наприклад, слово ЩУКА (— — О — О)

 

Як підготувати дитину до школи

Вченими доведено, що розвиток руки та розвиток мови і мислення дитини тісно зв’язані між собою.
Вас має насторожити:
– якщо дитина активно повертає лист при малюванні або зафарбовуванні. У цьому випадку дитина замінює вміння змінювати напрям лінії за допомогою тонких рухів пальців повертанням листа, позбавляючи себе цим тренування пальців і руки
– якщо дитина малює дуже маленькі предмети, як правило, це свідчить про жорстку фіксацію кисті при малюванні. Цей недолік можна виявити, запропонувавши малюку намалювати одним рухом коло, діаметром приблизно 3-4 см (на зразок)
– якщо дитина має схильність фіксувати кисть на площині, вона не впорається з цим завданням: намалює замість окружності овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку.

  Основні заняття з малюком, спрямовані на розвиток  дрібної моторики рук
1. Масаж. Щоденно масажуйте кисті рук дитини м’якими рухами та розминайте кожен пальчик, долоньку, зовнішній бік кисті, а також передпліччя. Це дуже корисні вправи, що чудово активізують мовні центри мозку. Крім того, такий масаж здійснює позитивний вплив на
імунітет, на загальний розвиток і контакт між мамою та дитиною.
2. Квасолеві ванни. В миску чи коробку насипте квасолю або горох, киньте туди дрібні іграшки та все це перемішайте. Нехай малюк занурює руки у квасолю та витягує іграшки. Така ванна сприяє розвитку координації пальчиків.
3. Ліплення з різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

 

4. Ігри з крупами. Нехай малюк перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і більш дрібні крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках.

 

5. Ігри та гімнастика для пальчиків. Цим веселим заняттям присвячено багато книг. Та й народна творчість подарувала нам „сороку- ворону”, „ладки”, „козу рогату” тощо. Ігри та гімнастика для пальчиків сприяють всебічному розвитку дитини, зокрема її мовлення.
6. Шнурівки. Вони чудово розвивають дрібну моторику рук, до того ж завдяки їм малюк чудово оволодіває практичною навичкою
шнурування взуття. Найпростішу шнурівку можна зробити власноруч. Візьміть картон, виріжте з нього знайомий для дитини об’єкт
(яблуко, їжачка тощо) та зробіть по контуру дірки за допомогою дірокола. В ці дірки малюк має просовувати шнурочки. Також можна
„пришнурувати” один об’єкт до іншого (їжачок несе яблуко тощо).
7. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук. Можна нашити на одну тканину ґудзики різних розмірів, а на іншу – різні петельки.
Дитина, застібаючи ґудзики, тренуватиме пальчики, одночасно засвоюючи поняття „великий – маленький”.
8. Катання долонькою олівців, кульок по столу чи іншій поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті. Упроваджуйте ігри на розвиток дрібної моторики рук у повсякдення: йдучи з малюком за руку, трохи масажуйте долоньку, на прогулянці дозвольте потерти пісок та зібрати у відерце дрібні камінчики, готуєте з тіста – дайте малюкові шматочок, нехай помне його.
І звичайно, багато розмовляйте з малюком, обговорюйте все, що відбувається довкола. Зовсім скоро він стане повноцінним учасником діалогу! Веселих і корисних ігор вашій дитині та її маленьким пальчикам!!!

    Поради батькам, діти яких навчаються та виховуються в логопедичних  групах  нашого садка

                      

  • Систематично відвідуйте дитячий садок.
  • Щотижня  спідкуйтесь з вчителем-логопедом , дізнавайтесь про успіхи своєї дитини, отримуйте консультацію, як працювати з дитиною вдома.
  • Обов’язково знаходьте час , щоб виконати завдання в домашньому логопедичному зошиті. Пам’ятайте, закріплення вдома мовленнєвого матеріалу підвищує ефективність корекційного процесу.
  • Не критикуйте дитину за неправильне мовлення, не насміхайтеся над нею. Хваліть за найменші успіхи, будьте надійним партнером у подоланні мовних вад.
  • Будьте уважні до звуковимови вашої дитини, виправляйте неправильну вимову тих звуків, які дитина вже  говорить  правильно.
  • Зауважде, що мова дорослого – взірець для наслідування дитиною . Тож прагніть до того, щоб ваше мовлення було граматично правильним, чітким, уникайте  русизмів , діалектів та жаргону.
  • Частіше читайте дитині літературні твори, спонукайте  до їх переказу.
  • Якщо у вас виникають питання, щодо мовленнєвого розвитку дитини, логопед завжди надасть вам вичерпну інформацію.
  • Пам’ятайте – лише у тісній співпраці вчителя-логопеда та батьків можна досягти гарних результатів у подоланні мовних вад  вашої дитини. 
  • Пропонуємо до вашої уваги  артикуляційні прави:
     1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
    2.”Парканчик”. Усміхнутися так, щоб зуби були зімкнені і трохи оголені. Утримувати 10-15 с.
    3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

    4. 
    „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

    5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с. 
    6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
    7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
     
    8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
    9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

    10. 
    „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

    11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
    12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
    13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
  • Станьте для своєї дитини логопедом

     

       Почнемо з Вас. Мова не виникає сама по собі, їй необхідно вчитися, і можливо це тільки в процесі спілкування. Дитина легше  розуміє звернену мову, якщо вона пояснює те, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.

     Зустріч поглядів. Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки тоді, коли бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться її в очі.

    Говоріть чітко. Говоріть чітко, просто , виразно промовляючи кожне слово, фразу. Діти дуже чуйні до інтонації, тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, вимовляйте якомога більш виразно.

      Те ж саме, але по різному. Повторюйте багато разів одне й теж саме слово, фразу (змінюючи порядок слів).  Щоб дитина засвоїла нове слово, вживайте його не один раз і  в різних контекстах

     Не перестарайтесь. Не вживайте занадто довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пред’являючи її  одразу велику кількість незнайомих слів.

     Добрий настрій – запорука успіху. Вимовляйте нове слово в емоційно сприятливій ситуації. Психологи помітили – у таких умовах дитина навчається в десять разів  краще.

     Всі почуття у союзі з промовою. Важливо, щоб дитина мала можливість бачити, торкатись, нюхати, тобто вивчати предмет різними способами.  Якщо бачите, що дитина взяла предмет, одразу назвіть його чітко і виразно.

     В основі мови – прагнення до спілкування.  Завжди схвалюйте бажання дитини вступити з Вами  в контакт. Підтримуйте це прагнення спілкуватись!

    Прагнення до різноманітності. Якщо лепет малюка одноманітний, намагайтесь збагатити його, пропускаючи ланцюжок слів  з іншими приголосними і голосними (дя-дя-дя, ма-ма-ма, ка-ко-ку).

     Поважайте спроби дитини говорити. Мова розвивається на основі наслідування і самонаслідування. Не сюсюкайте з дитиною, адже Ви не хочете потім переучувати її спілкуватись нормально.

      Не попереджайте бажання дитини. Батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини. У малюка не виникає  необхідності  вимовляти що-небудь. Є небезпека затримки дитини на стадії жестового спілкування.

    Розширення словника. Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміє слово – пасивний словник, каже слово – активний словник.