Рекомендації батькам
Дев’ятнадцять фраз, які не варто говорити дітям
Навчитися розмовляти з дітьми не так вже й просто. Ви можете ненароком сказати щось, що дасть дитині неправильне уявлення про себе і про навколишній світ. Розглянемо кілька фраз, які ніколи не варто говорити дитині. Уникайте їх в мовленні та навчіть цьому чоловіка.
- «Я тобою пишаюся»
Психологи стверджують, що ви не повинні говорити дитині загальні фрази схвалення, тому що після цього вона відчуває відповідальність за батьківську гордість. Ви ніби говорите: «Те, як ти поводишся, викликає у мене гордість».
Що потрібно говорити. «Ти молодець!»
- «Гарна робота!»
Якщо ви хочете похвалити дитину, краще зробіть акцент на тому, як вона досягла результату. Фрази типу «Гарна робота», «Розумниця!» тощо не допомагають дитині усвідомити, за що її хвалять. Згодом такі фрази перетворюються на білий шум і не мотивують її.
Що потрібно говорити:
- якщо дитина отримала гарну оцінку – «Ти багато попрацював і добре впорався з контрольною»;
- якщо футбольна компанія дитини виграла: «Ти добре віддавав пас. Після твоєї передачі забили гол»;
- якщо дитина намалювала хороший малюнок: «Ти зміг вдало підібрати кольори» або «Як ти придумав таку гарну ідею для малюнка?»
Так дитина задумається не про результат, а про процес і про те, що потрібно зробити, щоб досягти мети.
- «Ти повинен подавати братові хороший приклад»
Коли ви часто говорите цю фразу старшій дитині, вона може відчувати ревнощі або злість стосовно молодшого брата чи сестри.
Що потрібно говорити. Щоб старша дитина не відчувала негативних емоцій, хваліть її і говоріть про те, наскільки вона важлива для свого молодшого брата або сестри: «Твій брат любить тебе», «Ти – хороший приклад для свого брата» тощо.
- «Ось зачекай – прийде додому тато…»
У багатьох сім’ях використовують подібні фрази. Але обоє батьків рівні, і нікого не можна призначати відповідальним за дисципліну в сім’ї, тим більше використовувати як погрозу для дитини. Не перекладайте відповідальність – дійте разом з чоловіком як команда.
Що потрібно говорити. «Ти покараний за те, що сказав погане слово». Не відкладайте покарання до того моменту, коли ваш чоловік повернеться додому.
- «Я тобі цього ніколи не пробачу»
Навіть найкращі батьки іноді вимовляють цю фразу, коли дитина робить щось надзвичайне. Подібні фрази дійсно можуть нашкодити дитині. Вона думатиме, що зробила щось непоправне.
Що потрібно говорити. Перш ніж відреагувати, зробіть глибокий вдих і заспокойтеся. Скажіть дитині: «Ти вчинив погано, але, якщо ти не будеш більше так робити, ми постараємося це забути».
- «Мені соромно за тебе»
Ця фраза теж погано впливає на дитину. Вона може відчути себе ганьбою всієї родини.
Що потрібно говорити. «Мені неприємно через те, що ти зробив. Але я все одно люблю тебе просто за те, що ти є».
- «Не хвилюйся, все буде добре»
Ваша дитина стурбована сюжетом з новин про трагедію, що сталася в іншій країні. Не ігноруйте її почуття, а визнайте їх. Краще скажіть дитині, що ви будете робити все можливе, щоб вона залишалась у безпеці.
Що потрібно говорити. «Ми з татом завжди будемо поруч. У нас завжди є план на випадок, якщо ситуація вийде з-під контролю».
- «Зараз я все зроблю»
Легко відчути фрустрацію, коли дитина не може зробити домашнє завдання або виконати роботу по дому.
Що потрібно говорити. «Давай зробимо це разом».
- «Не плач»
Важливо навчити дитину висловлювати свої емоції, а не придушувати їх. Допоможіть їй усвідомити свої почуття. Поговоріть з нею відкрито і чесно. Навіть якщо плач дитини дратує вас, пам’ятайте, що дитина зараз відчуває негативні емоції і її потрібно заспокоїти.
Що потрібно говорити. «Я знаю, ти сумуєш через те, що твоя сестра поїхала. Можеш поплакати – це нормально. Іноді всім потрібно випустити емоції. Дай я тебе обійму».
- «У твоєму віці рано думати про це»
Неминуче питання про те, звідки беруться діти – це привід для занепокоєння для всіх батьків. Не ігноруйте ці питання і не кажіть: «Коли ти будеш старшим, я тобі все розповім».
Що потрібно говорити. «Інтерес до цієї теми – це нормально. Я відповім на будь-які твої питання». Говоріть з дитиною чесно і відповідно до її віку.
- «Коли з’їси всю вечерю – отримаєш десерт»
Ми всі чули цю фразу в дитинстві. Навіть у дорослому віці у нас іноді виникає спокуса відмовитися від основної страви і повечеряти пирогом і печивом. Але не використовуйте десерт як нагороду – так у дитини складеться неправильне враження, що інша їжа не така хороша.
Що потрібно говорити. «Нам потрібно правильно харчуватися, щоб бути сильними. Ти відчуєш, коли ти наїсися, і тоді можеш з’їсти десерт».
- «Якщо ти не прибереш у своїй кімнаті, у тебе будуть великі проблеми»
Ця фраза схожа на попередню, але загроза, яка в ній прихована, завдає ще більшої шкоди дитині. Уникайте прямих погроз, наприклад: «Ти сильно пошкодуєш».
Що потрібно говорити. Вам слід попросити дитину у більш позитивній формі, наприклад: «Коли ти прибереш, можеш піти погратися у дворі».
- «Якщо ти не будеш дбати про своє здоров’я, ти хворітимеш»
Ця фраза може викликати у дитини занепокоєння, особливо якщо у вашій родині є люди похилого віку, які часто хворіють.
Що потрібно говорити. «Хворіють навіть здорові люди. Але чим здоровіше людина, тим швидше вона може впоратися з хворобою».
- «Сімейні фінанси – це не твоя справа»
Багато батьків дбають про сімейні фінанси. Якщо між ними виникає суперечка, дитина може почути і перейнятися.
Що говорити. «Ми заробляємо гроші і керуємо ними. Ми можемо навчити і тебе, коли ти захочеш».
- «Ти мене розчарував»
Ваша дитина не здала іспит? Не варто реагувати на це подібними фразами – вони можуть викликати у дитини почуття, ніби батьки перестануть її любити через це.
Що потрібно говорити. «Я здивована і не очікувала, що це станеться».
- «Це жахливо, це найгірше, що могло статися»
Коли у житті щось йде не так, і ви постійно повторюєте цю фразу, це лякає дитину. Емоційні слова змушують дитину повірити в те, що подія, яка лякає її, відбувалася вже багато разів.
Що потрібно говорити. «Важко повірити, що це сталося. Але ми поговоримо про це, якщо ти захочеш».
- «Іди сюди, зараз же!»
Краще дати дитині час закінчити те, чим вона зайнята в даний момент, а не квапити її.
Що потрібно говорити. «Пора йти. Тобі достатньо однієї хвилини, щоб зібратися, чи потрібно дві?»
- «Ти мені заважаєш»
Діти відрізняються своєю невгамовною енергією. Не дивно, що дитина може іноді плутатися у вас під ногами, коли ви виконуєте роботу по дому.
Що потрібно говорити. Замість того щоб дорікати дитині, попросіть її допомогти вам. Дайте їй роботу, з якою вона легко зможе впоратися (наприклад, скласти речі у пакет або зав’язати мотузку).
- «Тому що я так сказала»
Це одна з найпоширеніших фраз, які говорять батьки. Але вам слід її уникати. Можливо, у вас не завжди є час пояснювати дитині свої аргументи, але варто спробувати прояснити свої дії. Так вона зрозуміє, чому ви просите її зробити або, навпаки, не робити чогось.
Що потрібно говорити. «Я знаю, що ти хочеш, щоб ми пішли сьогодні до бабусі. Але мені потрібно сьогодні випрати – і мені потрібна твоя допомога. Давай підемо до бабусі завтра». Це допомагає дитині зрозуміти, що її почуття важливі, і ви до неї прислухаєтеся.
Щоб ви не говорили дитині, важливо подумати, перш ніж сказати. Діти від природи допитливі й активні, і обговорювати з ними будь-які питання і проблеми – найкраще, що ви можете зробити.
Булінг – міф чи реальність
Нині серед нас надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми по відношенню одне до одного, а саме булінгу.
Булінг (від англійської — хуліган, забіяка, задирака, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.
Інформація про контакти органів служби у справах дітей спеціальних установ та закладів соціального захисту для реагування на порушення прав та свобод дитини
Соціальна реклама «Приклад батьків»
https://www.youtube.com/watch?v=MMdJvVR_uOQ
Саме зараз, коли ми знаходимось всі по своїм домівкам, коли йде безперервне спілкування та взаємодія з дітьми, ми можемо побачити і відчути свої сили: як ми виховуємо дитину, як допомагаємо їй зростати.
Зупиніться на хвилинку і замисліться : «Чи все ми робимо вірно?». У цьому Вам стане в нагоді відеоролик :
https://www.youtube.com/watch?v=lqOGRtpq3ow
- Саме батьки є опорою та підтримкою для дитини в теперішньому і в майбутньому.
- Розкажіть своїй дитині, що дорослим бути не так то й просто…
- Не забувайте себе контролювати, адже зараз ви в полі зору своїх дітей з ранку до вечора…
Відео «Коли вдома сварка»
- Багато батьків скаржаться:
– чому інші діти можуть чути своїх батьків!?
– чому відразу реагують на зауваження!?
А це тому, що всі ми різні і в кожного з нас свій характер. Та головне, пам’ятаймо і не забуваймо, що все, що творить Ваша дитина зараз, все це творили в дитинстві Ви!
Відео «Про темпераменти»
https://www.youtube.com/watch?v=n-ua4Yhys-M
- Не сваріть дитину, коли вона щось накоїла. Навчіться бачити і вмійте пояснити дитині, що погана не вона – а вчинок. І тому завжди є вихід з положення.
Відео «Якщо ти скоїв поганий вчинок»
Щоб ваші діти запам’ятали своє дитинство яскравим, як веселка, приділяйте їм більше часу: поговоріть з дитиною, вислухайте її, пограйте з нею в гру або просто полежіть разом, притулившись щічка до щічки.
Як зберегти спокій та розважити дитину під час карантину
Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність.
Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.
І тому пропонуємо Вам розпочати з перегляду мультфільму «Спокій, без паніки»
https://www.youtube.com/watch?v=0AW-HyAcggA
Звісно все що стосується людини, ми відтворюємо завдяки емоціям. Адже емоції відіграють важливу роль у житті кожної людини.
Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А це не так просто, то ж пропонуємо разом з дитинкою переглянути відео «Світ емоцій»
після закінчення проговоріть з дитиною, коли їй буває радісно, а коли сумно і що сприяє цьому?
Щоб закріпити нотки свого веселого настрою виконайте з дитиною веселу руханку під назвою «Ми щасливі»
https://www.youtube.com/watch?v=i8ZlI3jiv1Q
Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами. Тож знайдіть хвилинку і пограйте з дітьми в гру «Емоційні шаради»
Гра «Емоційні шаради». Роздрукуйте картинки і назви емоцій: щастя, смуток, злість, нудьга, страх та інші. Запропонуйте дитині взяти картку й, не кажучи ні слова, зобразити емоцію (ця гра особливо корисна для дітей, які погано розпізнають емоції за виразом обличчя)
З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини.
Кольоротерапія – це цілеспрямований вплив кольором на самопочуття, фізіологію людини; спостерігаючи за тим, який колір обирає Ваша дитина, можна зрозуміти, який в неї настрій. Пограйте з дитинкою, дізнайтесь її настрій…
Гра «Квітка-семиквітка». Мета: визначення емоційного стану дитини відповідно до кольорової гами: жовтий – радість; червоний – щастя; синій – образа; зелений – спокій; сірий – сум; помаранчевий – здивування; коричневий – втома.
Обладнання: кольорові картки у формі пелюсток квітки, розкладені в довільному порядку.
Завдання. Візьми у руки пелюстку того кольору, який тобі сьогодні найбільше до вподоби, з яким хочеться потоваришувати, побути довше.
Графічна вправа «Хвилинка-кольоринка». Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; емоційний відпочинок дитини.
Обладнання: кольорові олівці, фломастери, папір.
Завдання: намалюй те, що бажаєш (просто лінії, кульки, сніжинки, квіти тощо), використовуючи кольорові олівці або фломастери.
Час на виконання вправи: 4 – 5 хв.
А на закріплення того, що кольоротерапія піднімає настрій перегляньте відео «Веселі кольори», завдяки якому, Ви разом з дитиною поринете у кольоровий світ.
https://www.youtube.com/watch?v=47WtIGtC7WI
Знайдіть хвилинку і поспілкуйтесь з дитиною граючи у гру: «Що відбувається на картинці?» Запропонуйте їй у деталях описати, що вона бачить на зображенні: кольори, людей, дії тощо. Старші діти можуть уявити, що відбувалося до цього, що станеться далі.
Для Вашої уваги пропонуємо гру, яка розвиває комунікативні навички дитини, пам’ять, уяву та логічне мислення дитини.
https://www.youtube.com/watch?v=11pQfBZaLmY
Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.
Cім’я завжди була й залишається головним осередком, де відбуваються становлення і розвиток особистості дитини. Саме в родині малюк отримує перші уроки життя.
Проблема насильства над дітьми дошкільного віку
В різні часи і в різних культурах розвиток суспільства супроводжувався появою парадоксів і протиріч. Один із унікальних парадоксів 21-го століття пов’язаний з відношенням суспільства до дітей. Цивілізовані країни витрачають багато коштів, прагнучи підвищити рівень народжуваності, в той час як суспільство і спеціалісти б’ють тривогу з приводу збільшення випадків насилля над дітьми.
Практично кожну дитину карали в дитинстві батьки, педагоги чи родичі. В свідомості дорослих людей склався досить стійкий стереотип: без застосування покарання виховати дитину неможливо.
Однак, практика показує, що не всяке покарання допомагає досягненню благородної мети – виховання. Більш того, форми покарання, які обирають батьки в процесі виховання дитини, можуть заподіяти тяжку шкоду особистості дитини.
Покаранням вважається певний вплив, спрямований на усвідомлення людиною свого вчинку. Специфіка покарання розпізнається по двом ознакам:
- Покарання повинно бути справедливим, відповідним вчинку.
- Покарання не повинно принижувати людську гідність, а той, хто карає, будь-то батьки, педагог, чи хтось інший, не повинен прагнути до влади над жертвою.
ПОРУШЕННЯ ОДНІЄЇ З ЦИХ ОЗНАК ПЕРЕТВОРЮЄ ПОКАРАННЯ В НАСИЛЛЯ.
В реальному житті ці ознаки стираються, або ігноруються тими, хто карає.
Домашнє насилля – це свідома поведінка людини, за допомогою якої вона досягає абсолютної покори і контролю над дітьми.
Причин насилля над дитиною багато. Психологи, перш за все, відмічають наступні:
– рукоприкладство батька до доньки пов’язане з проблемами сексуального характеру. За допомогою фізичного покарання він знімає з себе тягар незадоволених потреб, або відшкодовує моральний збиток від поганих відносин з дружиною.
– жорстоке відношення батька до сина пояснюється суперництвом через кохання дружини. Жінка здійснює насильство над своїми дітьми, взявши за приклад батьківську сім’ю. Жорстоке покарання стало для неї стереотипом виховання. Всі ці причини ховаються у підсвідомості людини. Дуже часто батьки карають своїх дітей за неслухняність.
Досвід підтверджує, що батьки, які використовують насильство для врегулювання конфліктів один з одним, схильні використовувати його і по відношенню до дітей. Жінки, що зазнають насильства від чоловіка, ймовірно частіше застосовують його до своїх дітей.
Насилля зі сторони близької людини, в якій дитина завжди намагається знайти опору і підтримку приносить велику психологічну і фізіологічну шкоду. В цьому випадку порушується основний принцип сім’ї – безпечне існування всіх її членів.
Людина, що зазнала насилля, сама стає джерелом насилля по відношенню до своїх і чужих дітей.
Уникнути негативних наслідків покарань можна при дотриманні таких умов:
1. Не застосовувати фізичні покарання.
2. Батьки повинні дати відчути дитині, що люблять її, не дивлячись на покарання, що її позбавляють любові, уваги й турботи лише на якийсь час, що батьки не менше дитини засмучені такою ситуацією.
3. Покарання повинно відноситись не до всієї особистості дитини, а до конкретного випадку за який її покарано.
Чому деякі батьки завдають своїм дітям психологічної травми?
Якщо батьки, коли вони були самі дітьми, не отримали достатньо любові і турботи, їм важко задовольняти потреби своїх дітей. Вони потребують допомоги психологів і психотерапевтів для вирішення своїх внутрішніх конфліктів, що виникли внаслідок отриманих у дитинстві психічних травм.
Такі батьки часто не сприймають усерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають, примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі діти страждають від психологічних травм.
Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для її ж добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.
Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра». («Мене били і я виріс достойною людиною, тому і своїх дітей буду так виховувати»).
Деякі батьки відчувають, що, поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в обличчятому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх.
На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова (хибне коло жорстокості).
Довіряйте Вашій дитині та поважайте її
Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
• Визнавайте право дитини на особисте життя.
• Довіряйте дітям.
• Поважайте почуття іншого з батьків.
Забезпечте емоційний комфорт
• Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно.
• Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають. Починайте розмову з таких слів: «Я відчуваю, що ти чимось наляканий.
Розкажи мені про це», «У тому, шо сталося, не твоя провина…».
Забезпечте фізичну безпеку
• Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
• Підтримуйте сімейний розклад — дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
• Навчайте свою дитину правил особистої гігієни та правильного харчування.
Слідкуйте за дисципліною
• Будьте послідовним.
• Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
• Усно визначайте свої очікування та межі дозволеного.
• Давайте настанови, а не покарання.
Приділяйте дитині свій час і увагу
• Беріть участь у житті дитини: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
• Залучайте дітей до своїх заходів.
• Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
Турбуйтеся про себе
• Залишайте для себе час.
• Турбуйтеся про своє здоров’я.
• Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
• Приймайте любов.
• Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає».
Не звинувачуйте дитину.
Заохочення та підтримка
• Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
• Будьте позитивними.
• Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
• Відзначайте їхні успіхи.
• Навчайте їх необхідних навичок
Виявляйте зовні любов до дитини
• Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
• Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біл
Як зменшити вплив психічної травми
• Дитині допоможе розмова з дорослим, якому вона довіряє.
• Не залишайте дитину наодинці з її хвилюваннями.
• Якщо дитина схвильована, поверніться до неї обличчям.
• Спробуйте налаштуватися на її емоційну хвилю.
• В усіх випадках, коли дитина ображена, зазнала невдачі, їй соромно, страшно і навіть коли вона стомилася, дайте їй зрозуміти, що ви
відчуваєте її стан.
• Навчіть дитину усвідомлювати свої відчуття: «Ти сьогодні схвильований»; «Ти ображений на.,.».
• Дайте дитині можливість самій просуватись у вирішенні проблеми.
• Ваша мета — створити для дитини середовище любові й турботи.
Як підготувати дитину до закладу дошкільної освіти
-Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
-Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
-Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
-Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
-Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
-Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
-Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми.
-Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
-Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
-Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.
Як зробити дорогу до дитсадка веселою і цікавою?
Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» – «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!
Пам’ятка “Формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи”
- Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними (“Чого не стало?”, “Що змінилося?”, “Слова-міста”, “Назви одним словом”, “Я памятаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…” тощо).
- Дотримуйтесь систематичності занять:10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.
- Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач – підбадьоруйте (“Давай спробуємо разом, я впевнена, вийде”, “Ліпше буде зробити так”).
- Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
Виростити психічно здорову та емоційно стійку дитину допоможуть наступні рекомендації:
– Оточіть дитину атмосферою психологічного комфорту: відмовтесь від непорозумінь та конфліктів, категоричності, підвищених, необґрунтованих та незрозумілих вимог до дитини
– Звільніть дитину від негативних переживань. Навчіться керувати власними діями та висловами
– Збільшіть емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім станом, переживаннями, бажаннями
– Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплим словом
– Вселяйте віру дитини в її сили, можливості
– Схвалюйте найменший успіх дитини, особливо невпевненої та сором’язливої
– Будьте поруч з дитиною в її труднощах і радощах
– Свої зауваження чи побажання висловлюйте тактовно
– Будьте терпимі та доброзичливі
Loading ...